Це сталося в лісі. Адже там своє життя триває. 

     Жив собі заєць. Спочатку він народився. Був маленький і безпорадний. І мама-зайчиха його годувала. Коли він підріс, вона навчила його самому добувати їжу. Таким чином заєць здобув домашню освіту. Дорослим він зарекомендував себе як розумний і розважливий заєць. Йому вдалося перехитрити не одного голодного вовка і дожити до славного ювілею. 

     Зібрались різні звірі привітати зайця. Їжак подарував йому червоні яблука. Білочка — горішки. Навіть бурий ведмідь приніс діжечку меду. А рудий лис подарував крадену моркву (все одно він її не їсть!) і промовив солоденькі слова. Всі вітали зайця. 

     Вирішили надіслати привітальну телеграму і вовки. Написали та й думають: як підписатися? «Зграя вовків» або «Група товаришів»? Думали-думали та підписали: «Зграя товаришів». 

     А у людей так буває?