|
Администратор
Уровень 999
Сообщений: 2104
Дата: Суббота, 28.01.2012, 00:20:12 | Сообщение # 1 |
|
Offline
|
Т.Шевченко
Ї талановита людина. У його творчостi порушено багато зло боденних тем: воля,
крiпацтво, доля жiнки-матерi, особистi переживання. А взi рцем автобiографiчноï
лiрики можна назвати вiрш “Якби ви знали, паничi…”
Уже з перших рядкiв ми розумiємо, що вiрш присвячено темi крiпаччини та важкiй
долi крiпакiв. Шевченко народився у сiм’ï крiпака, тому знає про таке життя
дуже багато i не з розмов. Знає, яке воно важке, безрадiсне:
Я в хатi мучився колись, Моï там сльози пролились.
Хоч дiм i називають раєм, свiй дiм Шевченко не мiг так назвати. Вiн iз лю бов’ю
каже про хатинку, про красиву природу навкруги, про матiр, але у тiй хатi
насправдi було пекло. Бо чи правильним, щасливим є життя жiнки у важкiй пра цi,
яка звела ïï у могилу ще молодою, а батько помирає на панщинi?
Далi Шевченко розповiдає про своє школярство
Ї носив школярам воду, його сестри пiшли на панщину, на якiй пiзнiше помруть, а
братiв вiддали у солдати.
Вiн звертається до Бога, намагається зрозумiти, чому така тяжка доля при значена
людинi.
З одного боку, вiн живе в раю: навкруги зелений гай, поряд ставок, верби, але
поруч iз цим iснує людське горе, сльози, кров, “…i нiчого нема святого на
землi”…
Через усе життя Шевченко пронiс страждання свого народу, спiвчуваючи йому,
намагаючись допомогти принаймнi словом, хоча i дiлом теж. I це заслу говує на
повагу та вдячнiсть. Подпись пользователя
|
 |
| |
