Як на мене, то це прислів'я дуже справедливе. Спробую довести. Цього року я став учнем середньої школи. А раніше навчався у початковій школі. Так от, у 5 класі мені стало важко навчатися. Стільки нових предметів, стільки домашніх завдань! І я вирішив, що все одно не зможу виконати все, тому краще взагалі нічого не робити! Мої батьки цілий день на роботі. Я приходив зі школи (вона поруч із нашим домом), їв, грав на комп'ютері. А коли батьки цікавились моїм навчанням, казав, що все добре, що домашнє завдання я вже зробив. Вечір минав мирно і спокійно. Мені навіть дозволяли гуляти із Сашком — моїм другом і сусідом. 

     Спочатку моє велике ледарство, як-то кажуть, сходило з рук. Але так не могло довго тривати. Після батьківських зборів мама прийшла засмучена і мало не плакала. Мені стало жаль її і я вирішив узятися за розум. Проте виявилось, що я багато пропустив і багато чого не розумію. «Так, — сказала мама. — Краще маленька справа, ніж велике ледарство.» І допомогла мені першого разу виконати все домашнє завдання. Як же я здивувався, коли наступного дня отримав хороші оцінки. Виявилось, що я здібний. 

     Отже, навіть найменша справа краща за велике ледарство. Тепер я намагаюсь не ухилятися від уроків. А то як би не довелось продовжити контракт із 5 класом ще на рік!