Людина ніколи не стане зрозумілою. її внутрішні і зовнішні якості завжди індивідуальні.

У зовнішній красі найкрасивішим і найціннішим є обличчя. Саме на ньому знаходяться органи слуху, зору, смаку, нюху. Його ми не можемо закрити повністю, щоб оберегти від зовнішніх подразників. Очі — найкрасивіші органи всієї людини. Вдивляєшся у деякі і здається, що ти можеш у них втопитись. Такі вони глибокі, безкінечні, безмежні. Люди з красивими очима здаються красивішими. Саме вони здатні врівноважити нас, коли ми не можемо зорієнтуватися. Мені здається, що очі — показник безмежної доброти або злості людини. По них я можу впізнати і духовний стан людини.

У духовній красі людини найціннішими, безумовно, є людяність, лагідність, доброта і честь, розум. Саме завдяки цим якостям людини ми ще живі. Якби їх не було, то ми б давно померли, нас би вбили, пенсіонерам не видавали б пенсію, людям зарплату, усі б билися без кінця, ворогували. Ми перетворилися б на безжалісних тварин, які жадали б тільки смерті інших, таких само безжалісних тварин. Зараз би було на планеті не шість мільярдів, а п'ять мільйонів людей. Ми не змогли б дружно будувати. Одна людина не зможе зробити нормальний будинок. Хіба що за століття.

Розум ще важливіший. Якщо б його не було, то ми б були і зараз печерними людьми. Ми не знали б, що треба їсти, не знали б, як виховувати дітей. Ми не змогли би збудувати навіть хатинку. Ми б вмирали, як мухи.

Як все-таки добре, що ми розумні і людяні. Що є в нас щось таке, що робить нас не такими, якими ми є! Добре, що ми індивідуальні, бо це робить нас по-різному розумними. Яка розумна істота нас створила!!!

Добре, що кожен з нас може бути особистістю, що ми можемо цінувати гідні якості людини, які в нас є. Ось чому ми не тварини, а люди. Ось чому ми гідні називатися людьми.