Улітку я гостював у бабусі. Вона живе у невеличкому місті в Росії. Там дуже мальовнича природа. Містечко з усіх боків оточене лісом. Хоча воно і ровесник Харкова, але майже зовсім не забудовувалося і тому залишилось маленьким провінційним містечком. Мабуть, людям шкода було вирубати ліси. Та воно й правильно.

У бабусі є сад-город. Я допомагав їй доглядати його. У цьому садку-городі, аж у самісінькому кінці, неподалік від швидкої чистої річки, розрослись кущі калини. Це дуже корисна ягода. Вона допомагає при застуді та шлункових захворюваннях, знижує артеріальний тиск. Калина має яскраво-червоне забарвлення, що привертає до неї увагу. Ми повісили пучечки на балкон, щоб перші морози позбавили її гіркоти.

Уранці я вийшов на балкон і побачив, що по всій підлозі розсипані червоні ягоди. Невже вони пообсипалися? Тоді чому ж вони лежать так далеко одна від одної?

Незабаром все прояснилося. Ягоди сподобалися синичкам. Мені випало спостерігати, як ці маленькі пташки з яскравим оперенням дзьобають калину. Дуже мальовниче видовище. Шкода, що мені не спало на думку сфотографувати його.

Після цього випадку ми завісили калину марлею — нам вона також знадобиться.