|
Администратор
Уровень 999
Сообщений: 2104
Дата: Суббота, 28.01.2012, 00:29:22 | Сообщение # 1 |
|
Offline
|
Вiрш “На панщинi пшеницю жала…” має ще другу назву
Ї “Сон”. У ньому Шевченко розповiдає про долю селянки, яка увi снi бачить свого
малого сина вже дорослим, щасливим, бо вiн уже вiльний, одружений, має дiточок.
Мати вiд усього серця радiє за сина, але саме ця радiсть примушує ïï
прокинутись, повер нутися у сьогодення. Але уже нема з чого радiти. Тут мале дитя
на руках, якого треба годувати, треба вiдробляти панщину на полi.
Сумно усвiдомлювати таку долю жiнки. Вона могла б радiти життю разом зi своïм
синочком, пестити його, бачити, як вiн дорослiшає. Замiсть цього вона важко
працює.
Менi здається, Шевченко показав досить типову долю матерiв-крiпачок. Проте за мету
вiн ставив дещо iнше, нiж викликати жаль до жiнки, як це можна зрозумi ти пiсля
першого прочитання. Поет хотiв змусити сильнiше любити, поважати матусю,
допомагати ïй, бо вона в кожного єдина та найкраща. А ще Шевченко стверджує,
що украïнський народ досягне довгоочiкуваного щастя i свободи.
У образi багатостраждальноï матерi-крiпачки поет змалював Украïну, а в
об разi сина
Ї нас, украïнський народ. Подпись пользователя
|
 |
| |
